Учнівське самоврядування
Учнівське самоврядування:
- - змінює позицію учнів і вчителів у спілкуванні, утверджує не рольове, а особистісне спілкування (підтримку, співчуття, утвердження людської гідності, довіру);
- - зумовлює потребу діалогу як домінуючої форми навчального спілкування, спонукання до обміну думками, враженнями, моделювання життєвих ситуацій;
- - включає спеціально сконструйовані ситуації вибору, авансування успіху, самоаналізу, самооцінки, самопізнання, навчальний матеріал, який має особистісне значення у даному віці.
Учнівське самоврядування – це не наглядова структура, а спосіб організації життя колективу.
Завдання організаційних процесів становлення самоврядування – розв’язати протиріччя: самостійність учнів і педагогічне керівництво. Щоб цього протиріччя не виникало, необхідно, щоб учнівське самоврядування брало дієву участь у методичній роботі і працювало разом з педагогічним колективом і працювало разом над вирішенням спільної педагогічної проблеми, звісно накреслюючи власні шляхи, вирішуючи власні завдання. Треба надати учням можливість самостійно розробляти тактичні уроки загальної стратегічної мети. Тільки тоді учнівське самоврядування не заперечуватиметься тісною співпрацею з педагогами. Об’єднання педагогів і батьків не є наглядовими структурами, вони стали учасниками реалізації виховних програм, вони партнери. Рада учнівського самоврядування є вищою законодавчою ланкою для учнівських рад класних колективів, її рішення обов’язкове для них. У свою чергу рада враховує інтереси і запити кожного класу через чітко налагоджені соціологічні та інформаційні служби. Виходячи з даних соціологічних опитувань всіх членів учнівського колективу, створюються центри розвитку творчих здібностей, їх кількість буває кожен рік різною. Вона визначається потребами та завданнями на поточний навчальний рік. Але є центри, необхідність яких відчувається постійно, вони існують вже три – чотири роки(центр героїко-патріотичного виховання, центр спорту, центр дозвілля ). Кожен центр має свою раду і керівника. На засіданні ради центрів висувають ідеї щодо організації робочих проектів, над якими буде працювати центр в навчальному році. Визначається їх мета. Обговорюються проекти на класних зборах, а затверджуються на зборах всього учнівського колективу. Для їх втілення залучаються педагоги-координатори та всі бажаючі шляхом створення мобільних невеликих робочих груп. Ці групи покликанні виконувати такі функції: навчання справою, створення ідеальної психологічної атмосфери для розвитку здібностей особистостей атмосфери, розвитку почуття відповідальності, звичок самоконтролю, організаторських здібностей та виконавчої дисципліни. Робоча група складає особистий план заходів, потім складає загальний план центру. План роботи Ради старшокласників спирається на план виховної роботи школи та плани центрів розвитку, він конкретизується на початку кожного місяця на координаційних засіданнях. На цих засіданнях вислуховуються звіти по роботі над проектами, розробляється циклічне планування ради на тиждень і місяць. Звіт ради за навчальний рік проходить перед виборами.
НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ
1. Пріорітетні напрями і шляхи оновлення виховної роботи в школі.
2. Використання в позакласній роботі інтерактивних методик, спрямованих на виховання патріотизму, національної свідомості школярів.
3. Використання групових форм роботи для формування громадянської культури.
4. Реалізація завдань громадянського виховання та залучення дітей до діяльності дитячо-юнацьких об’єднань і організацій.
5. Впровадження у виховний процес кращих народних звичаїв, обрядів, традицій.
6. Наповнення змісту виховної роботи культурно- історичними надбаннями українського народу.
7. Ефективні форми і методи діяльності педагога-організатора щодо формування правової культури школярів.
8. Система морально-естетичного виховання в школі.
9. Організація краєзнавчо-пошукової роботи, прилучення школярів до історії і культури рідного краю.
10. Статеве виховання школярів у системі виховної роботи.
11. Спільна робота школи,сім’ї і громадськості щодо попередження алкоголізму, наркоманії,СНІДу серед дітей та молоді.
12. Створення умов для самореалізації особистості учня, його художньо – естетичної освіченості і вихованості.
13. Система екологічного виховання школярів.
14. Формування фізичної культури учнів на козацьких традиціях.
15. Педагогічне керівництво самовиховання школярів.
16. Досвід співпраці педагога-організатора з органами учнівського самоврядування.
17. Система роботи педагога-організатора з батьками.
18. Створення умов для розвитку творчої особистості учнів.
19. Організаторська діяльність як необхідна умова розвитку учнівського самоврядування.
20. Розвиток самодіяльності, ініціативи, творчості в умовах діяльності «Школи лідерів».
Система самоврядування повинна сприяти реалізації інтересів, можливостей, побажань дитини, стимулювати його творчу ініціативу.Участь у самоврядуванні єсвоєрідною практичною частиною громадської освіти, коли дитина набуває навички роботи у колективі. Система самоврядування повинна осягнути та врахувати весь сектор суспільних та особистих інтересів, можливостей учнів.
ЗАВДАННЯ САМОВРЯДУВАННЯ:
- допомогти розкрити повною мірою інтелектуальний, соціальний, духовний, фізичний потенціал учня;
- виховати громадянина, який має активну життєву позицію, прагне взяти на себе відповідальність за суспільство, в якому він живе;
- готувати до дійової участі в демократичних процесах.
САМОВРЯДУВАННЯ СПРИЯЄ:
- виявленню та розвиткові організаційних навичок;
- формуванню в учнів відповідальності, принциповості, ініціативності.
Учнівське самоврядування повинно задовольняти основні вимоги до виховного процесу розвитку творчих здібностей учня:
- гуманізація і демократизація;
- виховний вплив підпорядковується завданням формування громадянина України, а цей аспект включає високий рівень інтелекту та культури, розвиток творчих задатків особистості, виховання людяності, доброти та інших моральних чеснот;
- зв'язок виховання з реальним життям;
- робота органів самоврядування повинна передбачати участь у суспільно корисній праці, проведення організаторських акцій на здійснення загально ліцейних традиційних заходів тощо;
- виховання особистості у колективі в ході спільної діяльності;
- майбутній громадянин повинен бачити себе у соціумі, уміти реально оцінити себе, жити у колективі, навчити створювати його атмосферу, враховуючи думки меншості, шукати шляхи до консенсусу;
- єдність вимог і поваги до особистості.