Перша психологічна допомога
ЩО ТАКЕ ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА
Перша психологічна допомога (ППД) – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають стражданняі потребу.
ППД може надативати не лише професійний психолог, а й інший спеціаліст, людина, яка знайома з правилами надання ППД.
ППД – це не професійне психологічне консультування, оскільки не передбачає детального обговорення, аналізу чи встановлення хронології та суті подій, які викликали стан дистресу.
ППД включає:
- ненав'язливе надання практичної допомоги та підтримки;
- оцінку потреб і проблем;
- надання допомоги у задоволенні нагальних потреб (наприклад, таких як їжа, вода, інформація);
- вміння вислуховувати людей, але не примушуючи їх говорити;
- вміння втішити і допомогти людині заспокоїтися;
- надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв'язку з відповідними службами і структурами соціальної підтримки;
- захист від подальшої шкоди.
Завдання ППД:
- формувати відчуття безпеки, зв'язку з іншими людьми, спокою і надії;
- сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;
- зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.
Хто потребує ППД?
ППД призначена для людей, які знаходяться в стані дистресув результаті щойно пережитого або поточної важкої кризової події.Таку допомогу надають як дорослим, так і дітям.
Однак не кожна людина, яка пережила кризову подію, потребує ППД або прагне її отримати. Не можна нав'язувати допомогу тим, хто її не бажає, але завжди треба бути з тими, хто, можливо, захоче отримати підтримку.
Бувають ситуації, коли люди потребують серйознішої допомоги, ніж ППД. Ті, які надають ППД, мають розуміти межі власних можливостей і звертатися за допомогою до професіоналів – медичних працівників, психологів, представників соціальних служб, органів місцевого самоврядування або громадських організацій присутніх на місці події.
Стани, при яких недостатньо лише надання ППД та у яких людина потребує негайної професійної допомоги:
- важкі травми, що загрожують життю та вимагаютьекстренної медичної допомоги;
- зміни в психічному стані, який не дозволяє особам самостійно піклуватися про себе або про своїх дітей;
- стан, у якому людина може заподіяти шкоду собі;
- стан, у якому людини може заподіяти шкоду іншим.
ЯК НАДАВАТИ ППД
Коли надавати ППД?
Хоча люди можуть потребувати допомоги та підтримки протягом тривалого часу після кризової події, ППД призначена для підтримки тих, хто щойно від неї постраждав. Можна надати ППД, коли вперше встановлюєш контакт з людьми, які перебувають у стані дистресу. Зазвичай це відбувається під час або відразу після події, але іноді – через кілька днів або тижнів, в залежності від того, як довго тривала подія і на скільки травмуючою вона була.
Де надавати ППД?
ППД можна надавати у будь-якому порівняно безпечному місці – безпосередньо на місці події, якщо мова йде про окремий нещасний випадок, або в місцях надання допомоги постраждалим, наприклад, в медичних установах, притулках і таборах переселенців, школах, пунктах розподілу гуманітарної допомоги. Бажано намагатися надавати ППД там, де є можливістьпоговорити з людиною без перешкод з боку оточуючих.
Етичні правила надання ППД
Пропонуються наступні етичні правила «потрібно» і «не потрібно», які допоможуть уникнути заподіяння людям подальшої шкоди, надати максимально можливу допомогу.
| ПОТРІБНО | НЕ ПОТРІБНО |
| Бути чесним і гідним довіри | Зловживати своїм становищем при наданні допомоги людини, яка постраждала |
| Поважати право людини самостійно приймати рішення | Просити у людини гроші або послуги за надання допомоги |
| Усвідомити і відкинути власні упередження і забобони | Давати неправдиві обіцянки чи повідомляти недостовірні відомості |
| Чітко дати людині зрозуміти, що, навіть, якщо вона відмовляться від допомоги зараз, вона може звернутися за нею згодом | Перебільшувати свої знання та навички |
| Дотримуватися конфіденційності і не допускати необгрунтованого поширення отриманих від людини анкетних даних | Нав'язувати свою допомогу, вести себе настирливоі нахабно |
| Враховувати особливості культури, віку та статі особи | Примушувати людину розповідати про те, що з нею сталося |
| Поширювати отримані відомості особистого характеру | |
| Давати оцінки вчинків і переживань людини |
У кризових ситуаціях серед постраждалого населення часто виявляються люди різних культурних традицій, включаючи національні меншини або інші групи, що піддаються ризику маргіналізації. Національна культура визначає, як треба ставитися до людей і що прийнято, а що не прийнято говорити і робити. Наприклад, в деяких культурах не прийнято ділитися почуттями з будь-ким, крім членів сім'ї, або жінкам дозволено говорити тільки з жінками, або необхідно одягатися певним чином, покривати голову і т. ін. Не виключено, що доведеться працювати з людьми, чиє походження і виховання відрізняється від тих, хто надає допомогу. Надаючи допомогу важливо ставитися із розумінням до різних культурних традицій і вірувань.