Сучасні підходи

Учнівське самоврядування у своїй діяльності повинно сприяти головній меті освіти в області:

- створенню сприятливих умов для особистісного становлення дітей;

- забезпеченню їх збалансованого розвитку;

- узгодженості основних тенденцій до самореалізації, саморозвитку та самозбереження;

- формуванню життєвої компетентності;

- розвитку ціннісного ставлення до світу природи, культури, людей, самих себе.

Педагоги, які займаються розвитком учнівського самоврядування, по-різному дають його визначення:

Учнівське самоврядування– процес організації життєдіяльності дітей та молоді, спрямований на засвоєння ними основних норм суспільного життя, розкриття творчих можливостей, самореалізації і саморозвитку(Д.В. Спіжева).

Учнівське самоврядування– це процес створення умов для розвитку особистості й колективу, організований молоддю, виходячи з власних суспільних потреб та інтересів у рамках заданих організаційних форм(Н.І. Савенко).

Учнівське самоврядування– це можливість для виявлення власної життєвої позиції дитини, розвитку лідерських якостей, організаторських навичок і вмінь(А.М. Величко).

Учнівське самоврядування– це розвиток ініціативи, самостійності, активності й творчості дітей та молоді(С.В. Довгополова).

Учнівське самоврядування– це соціальне замовлення суспільства на підготовку учнівської молоді до реального самоврядування(Д.В. Спіжева).

Учнівське самоврядування– це передусім входження дитини у світ діяльності і спілкування з іншими, формування в учнів системи цінностей, які визначають їх ціннісне ставлення до навколишньої дійсності(В.М. Оржеховська, Г.Г. Ковганич).

Учнівське самоврядування сприяє входженню дітей і молоді у соціальне середовище. Беручи участь у реалізації соціально значущих проектів і програм, учень набуває певного життєвого та соціального досвіду, формує свої організаторські вміння, креативні якості, і, найголовніше, усвідомлює важливість цієї справи.

Учнівське самоврядування – новий підхід до розвитку лідерства. Воно приділяє особливу увагу засвоєнню цінностей поведінкових установок і навичок, необхідних як для покращення якості свого життя, так і для розв’язання завдань сучасного суспільства (права людини, культура миру, толерантність, здоровий спосіб життя, подолання негативних тенденцій у дитячому середовищі).

Участь дитини в учнівському самоврядуванні, набуття нею різноманітного досвіду, способів діяльності та статусу повноцінного члена організації є ефективним інструментом її духовного становлення як члена суспільства.

Учнівське самоврядування сприяє життєвому самовизначенню учнів, розкриває перед ними світ людських взаємин у всій їх складності й суперечливості, виокремлюючи моделі взаємодії між людьми, які ведуть до успіху.

Актуальність проблеми проявляється в соціальному, психологічному та педагогічному аспектах.

Соціальний аспект:потреба сучасного суспільства організаційно сформувати соціальну активність учнів, залучити їх, використовуючи різноманітні форми громадських об’єднань, до оволодіння соціальними ролями не лише з метою збагачення досвідом взаємодії з людьми, а й для реалізації можливостей лідерського і творчого потенціалу підлітків.

Психологічний аспект:сучасне учнівське самоврядування є своєрідним шляхом пошуку учнем своєї ідентичності, пошуків себе серед однолітків, суспільства. Особиста зацікавленість дитини вільна від диктату, дитина вибирає способи виконання своїх обов’язків перед друзями, організацією, суспільством.

Педагогічний аспект:учнівське самоврядування за своєю суттю є організованою системою виховного впливу однолітків один на одного. Виховання дитини здійснюється колективним суб’єктом – дитячим колективом. Учнівське самоврядування – посередник між світом дитини та світом дорослих – створює умови для гармонізації досвіду особистих і колективних відносин.

Бути причетним до діяльності учнівського самоврядування – не просто факт пасивної причетності, а й активної участі в реалізації його цілей, свідомого засвоєння його норм, ідентифікації, цінностей. Важливу функцію в мотивації належності виконує прийняття й усвідомлення наступності цілей, цінностей і норм, спрямованість на розвиток традицій.

Таким чином, при організації учнівського самоврядування повинні враховуватися особливості сучасної інформаційної доби, а учнівське самоврядування має забезпечувати:

- входження та адаптацію особистості до соціального середовища, його негативних впливів, освоєння існуючих соціальних зв’язків;

- самостійність дітей, розвиток їхньої активності, ініціативи і творчості у повсякденній життєдіяльності;

- розвиток громадської думки в дитячих колективах;

- активне залучення дітей до процесів прийняття рішень на всіх рівнях;

- громадське становлення особистості, включення її в суспільно-значущу діяльність;

- підготовку учнів до дієвої участі в демократичному управлінні суспільством.

Завданнями учнівського самоврядування є:

- вироблення в учнів організаторських навичок, розвиток їх соціальної активності;

- виховання у дітей почуття господаря навчального закладу, класу;

- формування вмінь налагоджувати взаємодію, співпрацю на принципах партнерства;

- виховання у підлітка почуття власної причетності до розвитку суспільства, держави;

- виховання в учнів таких якостей, як відповідальність за доручену справу, колектив; принциповість – уміння належним чином сприймати критику, давати об’єктивну оцінку власним вчинкам і оточуючим; самостійність – готовність залежно від конкретних умов знаходити правильні рішення, долати труднощі; ініціативність – уміння вносити в будь-яку справу свої думки, пропозиції;

- удосконалення управління позашкільним закладом, оскільки передача деяких організаторських функцій дітям вивільняє час педагогів для розв’язання складних виховних проблем.

Поле дії учнівського самоврядування в позашкільному навчальному закладі включає:

- забезпечення порядку в навчальному закладі, організацію чергування в навчальному закладі, творчих об’єднаннях;

- організацію дозвілля на перервах;

- проведення зборів, конференцій, виставок;

- організацію самообслуговування, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог;

- організацію роботи зі збереження майна позашкільного навчального закладу, підручників; економне використання води, електроенергії, тепла;

- організацію роботи щодо благоустрою території закладу, мікрорайону;

- керівництво роботою гуртків, секцій у молодших школярів;

- підготовку і проведення конкурсів, свят, змагань, акцій, фестивалів;

- заслуховування звітів органів учнівського самоврядування;

- проведення соціологічних досліджень із проблем життєдіяльності учнівських колективів;

- участь у розробці плану роботи на новий навчальний рік;

- участь у проведенні педагогічних рад, на яких розглядаються питання життєдіяльності дитячих колективів.

Учнівське самоврядування в навчальному закладі – це не лише проблема учнів, а загальна педагогічна проблема, оновою стратегії якої є послідовне створення за допомогою органів учнівського самоврядування духовно-морального клімату взаємних стосунків, утвердження учнів у ролі організаторів і відповідальних за якість життя колективу, перетворення їх на суб’єкт використання і самовиховання.

Важливим критерієм ефективності учнівського самоврядування є послідовне збагачення життєвих цілей і внутрішнього духовного світу кожного члена колективу через привабливість соціально значущих ініціатив, емоційну єдність усіх його членів. Під цим кутом зору треба розглядати діяльність педагогів, їх характер дій щодо змісту і результативності ініціативного учнівського самоврядування.

Робота дітей з учнівського самоврядування передбачає:

- участь у демократичних процесах, що відбуваються в колективах та державі, залучення до них своїх однолітків;

- формування правової культури та культури спілкування;

- вироблення практичних навичок співпраці з однолітками, молодшими та старшими за віком людьми, дотримання правил поваги та субординації у роботі зі спеціалістами, посадовими особами, керівниками різних рівнів;

- становлення та виховання соціально активної особистості, небайдужої до процесів, що відбуваються навколо громадянина – патріота своєї сім’ї, свого колективу, рідного міста (села), держави.

Педагог-консультант – союзник учнів у найскладніших життєвих ситуаціях. Ще його називають радником, опікуном.

Педагог-консультант:

- обирається учнівським самоврядуванням з числа педагогів, які дають на це згоду, або призначаються адміністрацією позашкільного закладу, враховуючи бажання педагогів опікуватися учнівським самоврядуванням;

- виконує функції радника самоврядування;

- виконує функцію посередника між самоврядуванням і педагогами, батьками та місцевою громадою.

Основні напрямки діяльності педагога-консультанта:

- методично правильно готувати учнів до самоврядування;

- педагогічно грамотно керувати їх діяльністю;

- поступово розширювати функції самоврядування у різних сферах діяльності;

- рекомендувати органам самоврядування суспільно значущі і цікаві колективні справи;

- чітко визначати обов’язки;

- включити в систему самоврядування якомога більше учнів;

- зміцнювати і розвивати колективні традиції;

- організовувати постійний контроль за виконанням єдиних педагогічних вимог до учнів за допомогою самоврядування;

- будувати взаємини між органами самоврядування, колективом учнів і педагогів на ідеях педагогіки співробітництва;

- розширювати гласність у роботі органів самоврядування.

Кiлькiсть переглядiв: 28